|
Доброго всім дня! Хочу розповісти всім про художника, якого всі забули, а мабуть ніколи і не чули про його існування. Років зо 30 тому, довелося мені викупити колекцію картин, з ризиком, що я їх ніколи не продам, як я тоді гадав. Щоб я мав якесь поняття про живопис на той час, питання риторичне. Так на рівні подобається чи ні, або, як казала одна моя клієнтка, чи підходить до кольору шпалер, чи ні. Живописом я взагалі не цікавився і все моє розуміння було сконцентровано на іконній народній малярстві і таке інше. З чого мене зацікавили роботи митця я не пам'ятаю, але щось привернуло мою увагу до густих лісових пейзажів та жирних квіточок, писаних на маленьких картонах та оргалітках. Так от, звався цей митець, Безручко Дем'ян Михайлович, 1935 року народження. На той момент, як я познайомився з його близькими, художник уже помер. Кажуть, пішов на рибалку і в нього стався серцевий напад. Ось така біда траплялася і в ті часи. Всі картини, тієї колекції я продав ще того часу але, як нагадування, втратив у мене автопортрет Безручко. На звороті якого є скромний напис з датуванням та прізвищем художника. Можливо, недарма зараз згадувати про людину, яка жила давно, і зараз нам не до сентиментів у цей час…. Безручко малював для себе, не на продаж, багато своїх робіт просто дарував знайомим та колегам по роботі. Отож, не маючи великих замовлень від партії, на кшталт "ленін у Жовтні тягне велику деревину" і, водночас, агітує фінських селян вступати у колгосп, і гроші за це він не отримував. Можливо, колекціонери пам'ятають художника, та мають його роботи. На портреті зображено обличчя ще молодого чоловіка, ніби він щось пояснював своєму співбесіднику і на мить замовк, чекаючи на відповідь. Художник зображує собі з часткою іронії відтворюючи сонячного зайчика на черепі без волосся. Якби відповідає: так, я такий і є, я нікого не обидів і всю життя намагався жити по честі….
|
